ПРАКТИКА ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (відомий також як Європейський суд, Страсбурзький суд, ЄСПЛ) – це міжнародний судовий орган, який розглядає скарги про порушення прав людини, розташований у французькому місті Страсбург. Європейський суд з прав людини був заснований у 1959 році і є компетентним у винесенні ухвал щодо скарг, поданих індивідуальними заявниками або державами про порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року.

Постанови Європейського суду (Judgments) є остаточним рішенням по суті справи. Лише у постанові ЄСПЛ може визнати порушення Конвенції з боку держави-відповідача. Дані постанови є обов’язковими для держав-учасниць і змушують уряди вносити зміни до законодавства, змінювати адміністративну та судову практику.

Конвенція про захист прав людини та основних свобод була прийнята у 1950 році та є головним юридичним документом для всіх країн Ради Європи. Захищати цю конвненцію – це обов’язок державних і муніципальних влад кожної держави, і навіть національних судів. Тому Європейський суд виступає останньою судовою інстанцією та діє на основі принципу субсидіарності.

Європейський суд з прав людини є основою для захисту прав людини в 47 державах-членах Ради Європи, в яких проживає більше 800 мільйонів осіб. Учасником Конвенції про захист прав людини та основних свобод незабаром буде також Європейський Союз.

Отже підіб’ємо підсумки:

1. ЄСПЛ – найвища судова інстанція всім судових систем європейських країн, всього 47 держав.
2. ЄСПЛ створено та діє з 1959 року у французькому місті Страсбург на підставі Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (Конвенція).
3. ЄСПЛ розглядає скарги від будь-яких фізичних, юридичних осіб або держав на дії (бездіяльності) влади держав-учасниць Конвенції або Європейського Союзу (ЄС ще не приєднався до Конвенції).
4. Офіційними мовами Європейського суду є англійська та французька; це означає, що судові засідання та судове діловодство здійснюється однією з цих мов.
5. Робочими мовами ЄСПЛ є всі мови держав-учасниць Конвенції; це означає, наприклад, що скарга може бути подана будь-якою мовою держави-учасниці.
6. Європейський суд виносить три основні види рішень (загалом їх понад 10 видів):

• рішення про неприйнятність скарги, оформлене у вигляді листа, адресованого заявнику (більше 95%);
• рішення про неприйнятність або прийнятність скарги у вигляді окремого мотивованого документа, у перекладі російською, називається власне “рішенням” (decision);
• остаточне рішення у справі, у перекладі російською, іменоване постановою (judgment); лише у цьому документі Європейський суд може визнати порушення правами людини.

7. За 56 років свого існування ЄСПЛ виніс 42,529 мотивованих рішень та ухвал (на 25 листопада 2016 року). 90% із них було винесено за 20 останніх років.
8. Повноваження Європейського суду з прав людини:

• визнавати факт порушення прав людини;
• присуджувати компенсацію жертвам; визнавати відповідача таким, що не виконав остаточне рішення Європейського суду;
• виносити консультативні висновки; наказувати відповідачу вжити певних заходів щодо усунення порушень прав людини, вказавши на характер цих заходів.

9. Наслідки для держави (або Європейського союзу) винесення ухвали Європейським судом, в якій буде визнано порушення, залежать від характеру порушень і можуть бути такі:

• виплата компенсації; проведення розслідування, якщо йдеться про потерпілого у злочині, перегляд як цивільної, так і кримінальної справи (індивідуальні заходи);
• зміна законодавства або вживання інших спільних заходів щодо виправлення ситуації в цілому (заходи загального характеру).

10. Наслідки невиконання постанови Європейського суду: притягнення до міжнародно-правової відповідальності, включаючи всі застосовні міжнародно-правові види відповідальності (осудження, заходи у відповідь та ін., а також як крайній захід – призупинення членства або виключення з членів Ради Європи).