Cправа Бурмич: чому ЄСПЛ умив руки

Кожна людина має право на захист своїх прав та інтересів

ЄСПЛ
  • Новини
  • адвокат
  • Нет комментариев
  • Четвер, 26 Жовтня, 2017

12 жовтня 2017 року Велика палата Європейського суду з прав людини прийняла рішення у справі «Бурмич та інші проти України», яке стосується системної проблеми невиконання державою судових рішень.

Це рішення стало доленосним, адже Європейський суд постановив вилучити із реєстру справи п’яти заявників, які скаржилися на невиконання чи надмірно тривале виконання рішень національних судів та відсутність ефективних засобів правового захисту, а разом з ними усі інші заяви, які стосуються таких самих порушень, загальна кількість яких складає 12 143. Це означає, що Європейський суд не буде розглядати по суті однотипні індивідуальні скарги, а передасть їх на розгляд Комітету Міністрів Ради Європи. Більше того, Суд постановив, що у подальшому усі заяви проти України щодо невиконання судових рішень не будуть розглядатися, а переадресовуватимуться Комітету Міністрів.

Проблема невиконання Україною судових рішень не нова і має довгу та невтішну історію, тому ухвалення саме такого рішення зумовлене багатьма факторами.

Вперше констатація Європейським судом системності такої проблеми відбулася у 2009 році у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», тоді Суд застосував процедуру «пілотного рішення»,   «щоб спонукати  державу-відповідача  до  вирішення  великої  кількості індивідуальних справ, породжуваних однією і тією самою структурною проблемою, що існує на національному  рівні» . З того часу питання вирішення цієї проблеми неодноразово піднімалося і в Суді і в Комітеті Міністрів, однак, результату нашою державою досягнуто не було. З кожним роком приплив таких заяв лише збільшувався. Загалом, за весь час до ЄСПЛ надійшло близько 29 тисяч аналогічних скарг. Тільки за останні п’ять років Суд ухвалив близько 6000 рішень після Іванова. Загальна сума присуджених компенсацій у справах проти України за цей період – близько 12 мільйонів євро – становить значну частину заборгованості по ще невиконаним на національному рівні рішенням, яка за даними уряду України складає 89 мільйонів євро.

Виконання “пілотного рішення” Україною.

Після ухвалення «пілотного рішення» Україна повинна була у найкоротший час вирішити таку системну та структурну проблему. У 2016 році Комітет Міністрів навіть розробив для України трьохступеневу стратегію для пошуку життєздатного довгострокового вирішення проблеми невиконання рішень національних судів. Ця стратегія полягала в наступних трьох кроках: 1) обчислити загальну суму боргу, яка виникла внаслідок невиконання судових рішень; 2) запровадити схему виплат з певними умовами чи з альтернативними пропозиціями для забезпечення виконання рішень; 3) внести зміни до державного бюджету з метою забезпечення достатніх коштів для ефективного функціонування зазначеної схеми виплат. Проте влада не спромоглася сформулювати глобальний підхід для врегулювання питання.

Таким чином, Європейський суд, у справі «Бурмич та інші проти України» постановив, що повторення одних і тих самих висновків у величезній кількості схожих рішень не сприятиме досягненню справедливості, і лише накладе істотний тягар на ресурси Суду. Це не сприятиме жодним чином посиленню захисту прав людини згідно з Конвенцією. ЄСПЛ також зазначив,  що проблема виконання цих рішень має фінансовий та політичний характер, і, як показують події, що відбулися після пілотного рішення у справі Іванова, їхнє вирішення виходить за межі компетенції Суду відповідно до Конвенції, як це визначено в статті 19. Ці проблеми можуть бути адекватно вирішені лише між Державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом Міністрів, з іншого, оскільки останній має повноваження відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції контролювати виконання рішень Суду.

Отже, відповідно до рішення, Україна зобов’язана забезпечити повне виконання пілотного рішення Суду у справі Іванова і на додаток до необхідних загальних заходів, спрямованих на вирішення першопричини проблеми, індивідуальні заявники мають отримати відповідний засіб захисту на національному рівні, що включатиме схему відшкодування за порушення Конвенції, вже констатовані Судом, яке буде виконувати таку саму функцію, як і сатисфакція за статтею 41 Конвенції. Нагадаю, що у попередніх рішеннях за невиконання судових рішень національних судів, ЄСПЛ присуджував заявникам компенсацію у розмірі від 1 до 3 тисяч євро.

Цікаво.

Таке рішення Велика палата прийняла голосами десять проти семи, тобто сім суддів ЄСПЛ, включаючи суддю від України Ганну Юдківську, не підтримали рішення про відмову розгляду Судом 12 143 заяви. У окремій думці судді зазначили, що рішення «Бурмич проти України» не має нічого спільного з правовою інтерпретацією прав людини, воно стосується лише питань судової політики, що повністю змінює усталену парадигму системи Конвенції. Судді також зазначили, що відхиливши тисячі заяв громадян України, Суд ввів поняття «поглинання» індивідуальних скарг жертв порушень, поданих до ЄСПЛ, процедурою виконання пілотного рішення, це, фактично означає, що ці заявники тепер залежать від долі виконання Україною рішення по справі Іванова і вони позбавлені права розгляду їхніх заяв Судом.

Отже, в Україні ситуація залишається невирішеною, тисячі громадян, ставши жертвою порушень Україною своїх зобов’язань за Конвенцією щодо невиконання судових рішень національними судами, зверталися із останньою надією на справедливість до Європейського суду, проте тепер, через халатність держави до вирішення нагальної хронічної проблеми, наші громадяни позбавлені і такої можливості. Комітет Міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за виконанням рішень ЄСПЛ, теж фактично не має у розпорядженні дієвого механізму змісити державу діяти, а всі попередні рекомендації цього органу залишалися без належної реалізації. Тому наразі залишається очікувати дій від влади і сподіватися, що рішення Великої Палати стане сигнальним дзвінком для термінових заходів.

Поделиться


Call Now Button